?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Потяг

(з циклу життя у місті)





Потяг не сумує. Він рівно похитується з боку у бік, наче хоче щоб всі пасажири заснули. Щоб усі залишили свої проблеми, розчарування, переживання там звідки він їде. Щоб мелодійний стукіт коліс затер гамір міста. За його вікном тепер не вкриті пилом вулиці міста. Він мчить на свободу. Де серед полів він сперечається з вітром. Де час від часу на зустріч мчать подібні йому. І хоч потяг обмежують колії, головне, що вони ведуть вперед. І хоч він не знає куди вони приведуть, на відміну від мене, мій потяг не сумує.


Автор:time-trader (CC by-nc-sa)

Comments

( 1 comment — Leave a comment )
fattylouie
Feb. 19th, 2010 11:57 pm (UTC)
сумом ти наситився, тихому відчаю згодований... а так не можна!
і ще більше так, кажу, не можна, бо й сама хочу застрибнути на той потяг, котрий не підперезують ланцюги та не сковують паски, але якщо ми молоді та радісні віддаватимемося так легко безнадії, дурному цьому лютому, нічого ж інакшого ми й не варті.
у відповідь (якщо напишеш) змусиш мене червоніти, бо ніц же не зрозуміла, але якщо й не тебе, то себе твій потяг мені дозволяє зрозуміти...

нарешті:)
( 1 comment — Leave a comment )

Profile

time_trader
Торгівець Часом

Latest Month

March 2016
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Page Summary

Powered by LiveJournal.com
Designed by Tiffany Chow